Зима прийшла і накрила мене снігом,
Повально-тотально снігом.
Накрила і кришку закрутила,
Ще й двері за собою закрила.
А коляда ніби радість несе, і ніби не мені
А швидше собі. Чи може хоч тобі?

Але спокій будЕ,
Він обов’язково прийде.
Завтра чи після,
Чи може пізніше.
Але знаю, що знайде – 
Він бував раніше тут,
Коли залізо не кують.
Але то гість особливий та мінливий,
Хоче, щоби кликали його
Хором гніву мого.
Він прийде, я знаю,
Що у мирі і тиші разом заживемо,
А цю тугу проженемо.
Він ще й музу притягне з собою
Той пан, що із раю під тобою.

Весна прийде і тишу принесе.
І бою більше не буде.

весна 2017


Думаючи що запостити цього тижня я почала сортувати чернетки тут і на ґуґл диску у папці “блоґ”, замість того, щоби піти прямо до мотиваційного тексту про подорожі, який вже давніше почала писати.  Більше години цим займалася і натрапила на цей вірш. Я вже навіть не пам’ятаю про що він і що надихнуло на написання, можу тільки здогадуватися. Але перечитавши, зрозуміла, що він непоганий, щось і ньому є і давно пора було його показати світу.

Сподіваюся, що ви теж так вважаєте. Дякую, що прочитали! Якщо сподобалося, то розповідайте друзям-знайомим-родичам і підписуйтеся (кнопочка внизу після поля для коментарів). До зустрічі тут (або десь інде;)!

Advertisements

2 thoughts on “Весна прийде

  1. Я чомусь не люблю вірші…. хоча ще в юністі щось пробувала шкрябати ))) і на фоні твого вірша пригадала свій “витвір”
    НЕ НАДО ЖДАТЬ…..
    Не надо ждать!…Зима настанет,
    Пройдет и осень, и весна
    И может быть когда-то летом
    Найдет любимого она…
    В часы разлук и грустных песен
    Не будет мил ей белый свет.
    Лиш мир прекрасен и чудесен
    С любимым, без любимого же – нет…
    Но верю я, что он придет,
    Туманную рассеивая тьму.
    Протянет он ко мне цветок
    И к платьицу приколет моему.
    А в благодарность я ему отдам
    Хоть сотни нежных поцелуев.
    И мы пойдем по млечному пути,
    От близости такой волнуясь.
    Он мне в подарок звезды поднесет,
    На голову приколет месяц
    И во вселенную со мною унесет
    Мою любовь и свою нежность….
    Звичайно наівно-слюнявий вірш, але мені було 14-15 років……

    Like

  2. Він дійсно наївно-слюнявий, дуже дівчачий 🙂 надихалася напевно класикою зі школи – всякими пушкінами і лермонтовими 🙂

    Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.