День #63. Ізмаїл

Ми в готелі "Ізмаїл". Такий самий як і готель "Львів" і, мабуть, "Київ" і в Ужгороді є схожий. Монументальний, як і більшість публічних просторів та державних закладів Радянського Союзу. А місто дуже охайне і відреставроване, принаймні в центрі. Але майте на увазі, що у державному готелі з іногородніх беруть туристичний податок у розмірі 20-50 грн…

Advertisements

На ровері. День #53

просто оновлення невеличке без десяток перечитувань та редагувань для тих, хто слідкує і чекає новин

Як я зустріла Ісуса

Історії людей, яких ми зустрічаємо в дорозі, буває заставляють нас стримувати сльози співчуття та кулаки гніву, інколи заставляють задуматися, інколи просто посміятися. Ця історія більше належить до останніх, хоча у процесі написання я таки задумалася.

На ровері. День #0

Жарко. На вулиці 30 градусів точно є. Рюкзак важкезний, явно більше 10 кг. Там як мінімум 1 кг речей, які мені точно не потрібні у Польщі, але я пакувалася і здавала квартиру поспіхом. Cтрашенно натерає пояс, тіло протестує як тільки я беру його в руки. Але ми в дорозі, нарешті! Приїхали в Польщу купувати мені велосипед.

Blocked

The night before leaving Rio de Janeiro my husband Mika and I learn that truckers went on a strike over gasoline prices and blocked major roads throughout Brazil . . . We won’t let them hurt her,” pointing to his machete, “And I also have something more, in case this won’t be enough,” implying a gun. . . Encosta aê, caralho!” – the man’s eyes start filling with blood, and a hand is reaching for a gun . . .

Тобі не страшно?

Пригоди почалися ще на вокзалі. ... Нас зупиняє поліція і просить всіх вийти з автобуса з речима... Звісно ж, мені буває страшно... Я завжди питаю "хіба я схожа на проститутку?"... Але я вибираю іти на цей ризик, бо винагорода часто того варта . . .

Найкраща історія

Я хочу взяти участь у конкурсі для письменників-мандрівників. І мені треба ваша допомога - проголосуйте за найкращу історію з категорії "Мандри" Усі голосувальники отримають подаруночок 😉 . . .

Заблоковані

Ми боялися, що не зможемо виїхати з Ріу, бо далекобійники вийшли на страйк. Тоді ми ще навіть не здогадувалися що це означає, яких масштабів це набуде. Але Міка через тиждень мав бути вдома - робити презентацію про свої подорожі. . . .